Наближаємо перемогу

     24 лютого 2022р  вся Україна прокинулася від  вибухів – повномасштабна війна постукала в усі наші домівки одночасно. 

   Ми обʼєдналися заради допомоги тим, хто стоїть за всіх нас на передовій. Кожен з нас став волонтером і почав працювати на нашу ПЕРЕМОГУ.

       З перших днів війни викладачі та майстри  ліцею допомагали виготовляти маскувальні сітки, протитанкові їжаки,  буржуйки, активно збирали кошти для потреб ЗСУ. Було організовано цілодобове чергування.

      Наш педколектив, який очолює директор ліцею Спільна Н.П.,  з тривогою та відповідальністю зустрів внутрішньопереміщених осіб з зони бойових дій. Кафетерій ліцею було переобладнано в укриття, а учнівський гуртожиток став прихистком для більш як двохсот наших українців з Харкова та Донбасу. Власними силами організували харчування для переселенців. Майстри виробничого навчання, учні, викладачі, працівники гуртожитку, технічна служба постійно допомагають вирішувати різні проблеми.  Для дітей  організовано дистанційне навчання, спортивні ігри, художня самодіяльність. 

          Кожен з нас  виборює перемогу на своєму фронті. Педагогічний і учнівський колектив разом з профспілкою зібрали понад 35 тисяч гривень  для потреб ЗСУ.  Ми всі працюємо на Перемогу. Фотохроніка нашої волонтерської діяльності показує, що кожен із нас  робить свій внесок, адже навіть найменша пожертва є важливою для наближення нашої Перемоги у боротьбі з ворогом за незалежність і цілісність України.

Волонтерський рух

 Працюємо на перемогу

Юлія Меліхова про Решетилівку

     Наше славне містечко Решетилівка, підставила своє плече кожному, хто приїхав до нас з своєю бідою.  Юлія Меліхова, народна актриса України, учасниця тріо бандуристок «Купава», яка проживала разом з нами майже півроку, написала у ФБ: « Решетилівка-це білим по білому. Хоча її різнобарв'ю і розкошистій природі тільки черстводухість не спроможна співати гімни.

Решетилівка-це тонким шовком по грубому полотні долі, як ще один шанс почати все з білого ( чистого) аркуша, змучивши себе вкрай безкінечними спекуляціями про те , що ти - "горох при дорозі", а "журба не матінка : сорочки не дасть".

    Решетилівка -це білі сльози по білому лиці, коли ти не можеш їх стримати, бо дивишся в такі ж, наповнені сльозами очі. А вже потім , як дурна, на самоті ридма-ридаєш :"Хто до кого пристає -таким і стає! "

    Тому із задоволення читатиму про Ваших "поросят і півників", які продаються-купляються і знатиму, що є на цій згорьованій землі тепла піч - Решетилівка. Тут завжди молоде літо, красиві люди. Тут частина моєї душі».